Павло Грушко - Pavel Grushko
Дуже багато іспаномовні автори знайомі російському читачеві зі слів поета і перекладача Павла Грушко. Незважаючи на те, що Грушко живе зараз у Бостоні, він продовжує перекладати. Кілька років тому російські панянки зачитувалися його Лаурою Есківель. А зараз видавництво Час готує новий потенційний бестселер - Лівадію кубинця Хосе Мануеля Прієто.
- Павло Мойсейович, чому в англійському варіанті Лівадія називається Нічні метелики Російської імперії? Там про Росію?
- Головний герой роману - навчався в Росії кубинський неповерненець. Він займається контрабандою приладів нічного бачення, які за безцінь скуповує близько російських казарм і дорого продає в європейських столицях. Це роман у листах. Він містить чимало еротичних подробиць, а також суджень про російську жінці взагалі. Я з деякими з них не згоден, але як перекладач був зобов'язаний довести їх до відома нашої громадськості. У книзі є також чимало курйозних відомостей з російської історії та літератури, включаючи ідеї мадам Блаватської, а також прозорі алюзії до Набоковим. Одного букініста в романі так і називають - Володимир Володимирович, згадується і «Лоліта», а визначник «денних і нічних метеликів Російської імперії» В. Сирина (Псевдонім Набокова.) І спонукав ділових німецьких та американських видавців до зміни назви на користь «нічних метеликів ».
- Як правило, людина або письменник, а до того ж перекладач, або перекладач, а до того ж письменник. Що було первинно для вас?
- Первинною була й залишається поезія, перші мої вірші були опубліковані в районній газеті в підмосковному Пушкіно за два роки до вступу до ИНЯЗ, де я почав вивчати іспанську і до кінця навчання захопився перекладом. Але літературне ім'я спочатку мені здобули, звичайно, переклади поезії. Так що я асоціюються у деяких з поняттям «поет-перекладач». На цю тему дотепно обмовився Олександр Големба: Поет-перекладач звучить як злодій-рецидивіст. З того часу пишуть і говорять - «поет і перекладач». Але керівники Спілки письменників все одно тримали нас за «рецидивістів», заявляючи, що вони, мовляв, пишуть «зі своєї голови», а ми нібито «з чужої». Видавництво «Радянський письменник» мою першу книгу віршів повертала мені два рази з резолюцією «вірші гарні, але потребують доопрацювання», що в перекладі означало: «раніше, ніж через три роки, щоб духу твого тут не було». Моя перша книга «Покинутий сад» вийшла з великим запізненням. Ранні вірші в ній датовані 1955 роком, а останні - 1999-му. Але всі роки я публікувався в журналах, а в перекладі на іспанську мої книжки вийшли в Іспанії, Мексиці та в Перу.
- Як склалося, що ви зайнялися іспанською мовою?
- У Іняз для тих, хто хотів змінити мову (у школі я вчив німецьку), пропонувалися італійська та іспанська. На відміну від Євгена СОЛОНОВИЧ, доброго мого друга, чудового італьяніста, я вибрав іспанська. Жартую іноді: У тебя одна Італія, старовинна Далмація і шматочок Швейцарії, а у мене - двадцять країн іспанської мови не тільки з діалектами, але і з потужними привнесення африканських та індіанських культур. На мій вибір вплинуло, мабуть, дитяче романтичне сприйняття - Громадянської війни в Іспанії і те, що в 1939 році, коли я відпочивав в «Артеку», туди привезли іспанських дітей.
-Як ви вибираєте авторів, яких будете переводити?
- Це ті автори, що заворожують при читанні. Ти хотів би поділитися радістю від прочитаного з друзями, так адже для цього треба перевести текст. Залишаючи осторонь замовлені роботи, саме обрані по любові - найкращі. І часто залишаються лежати на столі саме вони. До цих пір у мене не опублікована п'єса Федеріко Гарсіа Лорки «Мар'яна Пінеда» і близько ста його віршів, дві книги Хуліо Кортасара, десятки оповідань і віршів Борхеса. Це лише відомі імена.
- Перекладається від впливає на ваші вірші?
- Вплив іншомовного поета чи прозаїка, який захопив тебе при читанні, увійшов у твоє свідомість і переказав твоїм пером, благотворно. Як вплив російського письменника. Так приголомшили мене свого часу Інокентій Анненський, Анна Ахматова, Осип Мандельштам. Часом, написав вірш, задумаєшся: начебто це вже десь було. Одне ліричний вірш я почав так: «Люблю тебе, не відаючи сорому ...». Потім кинувся, це ж ахматовське «ростуть вірші, не відаючи сорому». Цю початкову строфу я викинув. Позбутися від подібного комплексу допомагає думку Михайла Михайловича Бахтіна про те, що «чуже слово повинно перетворитися на своє-чуже (або в чуже-своє)». Все вже сказано іншими. Проте новизна - у неповторній сутності кожного нового досвіду, твого досвіду, а не запозиченого, і якщо творчо сприймати світ, у тому числі ідеї і слова, то це і стане твоїм неповторним «своїм-чужим». Всі переходить з одного в інше. Два десятки років тому я сформулював для себе це як арт-концепцію «Trans / форм», засновану на теорії і практиці літературного перекладу, прийоми якого застосовні в будь-яких жанрах мистецтва. Інші режисери і актори не здогадуються, що вони перекладачі п'єс на мову сцени. А «Вавилонська вежа" Пітера Брейгеля-старшого - не переклад чи слів з Біблії? Всі переклад: навіть мова - з мови думок.
- Адже ви були знайомі з письменниками та поетами, яких переводили? З Кортасар, наприклад.
- Кортасара я бачив тільки раз на одному конгресі в Польщі. Його зріст був метр дев'яносто три, і, кажуть, він весь час додавав у зрості, є такий феномен. Першим з цієї своєї висоти нахилився і підняв хустку дівчини. Був делікатний у поводженні. Грассіровал. У ньому вгадувалося щось дитяче. Пізніше я прочитав його визнання, що у нього немає ностальгії за дитинством, оскільки воно його так ніколи і не покидало. Мало хто знає, що знаменитий фільм Антоніоні Blow-Up знятий за оповіданням Кортасара «Слина диявола». Я запитав, як він ставиться до розбіжностей фільму і розповіді. Він відповів, що Антоніоні в телефонній розмові, здається, попросив дозволу скористатися тільки ідеєю розповіді, і Кортасар дозволив йому це. Я подарував Кортасар тільки що вийшов тоді альбом «Зірки і смерті Хоакіна Мурьєта», і він прислав мені з Парижа листа зі словом «Здорово!» - Звичайно, на іспанській, - що в даному випадку я відношу в основному на рахунок феноменальною музики Олексія Рибникова , адже моє російське лібрето Кортасар зрозуміти не міг. Хоча згодом, у перекладі на іспанську, воно було оприлюднене в Мексиці.
- Як, до речі, виник задум Зірки і смерті Хоакіна Мурьєта?
- Всі ми вболівали тоді «Ісусом Христом - суперзіркою» Ллойда Уеббера і Тіма Райса, хотілося зробити щось не гірше. Зірку і смерть я написав за мотивами нерудовской драматичної кантати, яку за кілька років до цього переклав. Сама кантата йшла в Ставропольському театрі в постановці Валентина Ткача з музикою Бориса Ричкова. Олена Камбурова співала тоді на естраді фрагменти з неї. Була саме час військового перевороту в Чилі, з яким збіглася смерть Неруди. Несподівано Марк Анатолійович Захаров попросив переробити цю кантату на лібрето для музичної вистави. У Неруди жіночий і чоловічий хори лише розповідають про Мурьєта і його нещасної Терес, а самі герої не з'являються. Але драматичний театр не лекторій. До того ж кантата написана як би «неросійськими віршами». У перекладі я намагаюся не подсюсюківать масового читача ерзацами а ля рюс. А тут потрібен був текст не химерний, ясний: адже театральне дійство не можна зупинити і перечитати. Я і раніше писав п'єси у віршах. Незадовго до цього закінчив віршовану драмопісь «Без Царя в голові» по «Історії міста Глупова» Салтикова-Щедріна і трудився над віршованим перекладанням «Було чи не було ...» за романом Булгакова «Майстер і Маргарита». Театр «Ленком» мав у своєму розпорядженні обожнюваним молоддю рок-ансамблем «Аракс» Юрія Шахназарова, і Марк Анатолійович надумав створити в театрі рок-напрямок.
Цю першу в Росії рок-оперу написав Олексій Рибніков. Марк Анатолійович разом з постановником рухів Андрієм Борисовичем Дрозніним створив лаконічний і точний, як удар в щелепу, спектакль. Тривав він разом з перервою і тістечками всього лише годину десять секунд але виходили глядачі здогадувалися про це, хіба що подивившись на годинник. У тому й фокус театру у віршах, як я визначаю цей жанр, в якому написав вісім п'єс-лібрето, остання - «Знову на дні» за мотивами самі розумієте Кой-кого. Це речі з ритмічними лейтмотивами і мовними характеристиками, точними метафорами, які економлять короткий час театральної вистави. Мова тут йде про дієвість на сцені природної поетичної мови, про тексти, з яких витягуються мізансцени і вся дія. Я називаю це стіходействіем. На відміну від мюзиклів, де прозові бесіди розбавляються зонги, часом ніяк не пов'язаними з сюжетом. Більш того, висловлю одну крамольну думку: мої п'єси-лібрето можуть обходитися і без музики. Деякі мої роботи, що йшли в театрах, до цих пір не опубліковані, і я підготував до видання антології, куди крім восьми робіт включив есе - освідчення в коханні цього жанру.
- Чим відрізняється ваша п'єса від нерудовской кантати?
- Слово «зірка» замість «сяйво», по-іспанськи fulgor, як це в Неруди, при перекладі кантати було не бозна-якою знахідкою, але воно дуже допомогло. Залишись в перекладі розпливчасте «сяйво» - не придумав би Зірка як іпостась Тереси і не стала б ця Зірка провідною мрією Хоакіна. Тоді і слово «смерть» не ожило б у персонажа Смерті з великої літери. До того ж нерудовская кантата загострена на класовій боротьбі. Думаю, моя п'єса-лібрето, при глибокій повазі до нерудовскім поглядам, швидше обернена в бік загальних екзистенційних проблем.
- Кажуть, цензура поставилася до вашої речі з пристрастю ...
- Вистава загортали одинадцять разів. Там же я написав «виправляв швидше папери і гайда!», Не вкладаючи в це сенс, який побачили окаті цензори. Запитували: куди - гайда? Вимагали посилити тему батьківщини та расову дискримінацію в Каліфорнії. І прибрати повій з таверни «колотнеча». І ще посилити заклик до боротьби чилійського народу! Что-то там тимчасово підсилили і прибрали, але незабаром відновили. «Платиш гроші і бери, це три!»
- У Зірки і смерті завидна доля.
- Рекордна: 1050 тільки ленкомівських вистав у Росії і в зарубіжних гастролях, кінофільм Грамматікова, альбом з двох платівок тиражем два мільйони, лялькові вистави і навіть балети під музично-текстову «фанеру». А з початком перебудови - піратські касети та диски та музичні вистави, які виходили без мого відома. Зате як підбадьорюють слова невідомого автора в Інтернеті: «Суспільству - рекомендую Зірку і смерть Хоакіна Мурьєта. Досить пружна річ в усіх відношеннях, Рибніков постарався, так і громадянин, який написав лібрето, теж ».
- Чому ви взялися переводити Есківель?
- Цей переклад мені замовили. Я був кілька разів в Мексиці, дуже люблю цю країну. Роман дуже смачний, у ньому кожна глава передує рецептом мексиканського страви. У розділі «Перепелиці в пелюстках троянд» героїня, уколовшісь шипом, впустила краплю крові у що готується страва, і її сестра, скуштувавши його, запалала любовним почуттям до незнайомого чоловіка. Для нас це магічний реалізм, а для латиноамериканців - просто реальність, це те, які почуття вони відчувають, торкаючись, пробуючи, чуючи, дивлячись. Це дісталося їм від індійських предків. Додаткову славу книзі приніс фільм, поставлений за мотивами роману її тодішнім чоловіком Альфонсо Арау. Заголовок роману було перевести непросто. Дослівно по-іспанськи це «Як вода для шоколаду». Я в Літінституті наводив цей маленький приклад, коли говорив зі своїми студентами про текст і контекстах. По-перше, для будь-якої західної людини слово «вода» тут асоціюється з окропом, а шоколад - з порошком какао, який заварюють. По-друге, це приказка, приблизний сенс якої «На точці кипіння». Але пропала б якась смуглость, от і спало на думку «Шоколад на крутому окропі». Цікаво, що епіграф-приказка до цього роману «До столу і в ліжко варто лише покликати» як би сам себе переклав, так як рима «ліжко» і «покликати» дивним чином збігається з іспанською римою cama і llama. Я дуже люблю перекладати приказки і сам пишу так звані краткоречія, одне з яких належить до написання будь-якого тексту: «Правильно виконана думка не вимагає багато слів».
Платиш гроші - і бери, це три!
Павло Грушко - поет, перекладач, автор двох книг поезій «Покинутий сад» і «Обійняти кролика». Його вірші в перекладі на іспанську опубліковані в Іспанії, Мексиці і Перу окремими збірками. Лауреат золотої медалі за жанром поезії «Альберіко Сала» (Італія). Широку популярність придбала одна з його восьми п'єс у віршах - «Зірка і Смерть Хоакіна Мурьєта» за мотивами твору Пабло Неруди. Перекладав з іспанської таких видатних поетів і прозаїків, як Гонгора, Кеведо, Гарсіа Лорка, Хіменес, Ернандес, Неруда, Борхес, Кортасар, Ніколас Гильен, Елісео Дієго. Був учасником міжнародних симпозіумів та міжнародним членом журі за жанром поезії на Кубі і в Панамі. До недавнього часу керував творчим семінаром в Літературному інституті ім. Горького.
- Головний герой роману - навчався в Росії кубинський неповерненець. Він займається контрабандою приладів нічного бачення, які за безцінь скуповує близько російських казарм і дорого продає в європейських столицях. Це роман у листах. Він містить чимало еротичних подробиць, а також суджень про російську жінці взагалі. Я з деякими з них не згоден, але як перекладач був зобов'язаний довести їх до відома нашої громадськості. У книзі є також чимало курйозних відомостей з російської історії та літератури, включаючи ідеї мадам Блаватської, а також прозорі алюзії до Набоковим. Одного букініста в романі так і називають - Володимир Володимирович, згадується і «Лоліта», а визначник «денних і нічних метеликів Російської імперії» В. Сирина (Псевдонім Набокова.) І спонукав ділових німецьких та американських видавців до зміни назви на користь «нічних метеликів ».
- Як правило, людина або письменник, а до того ж перекладач, або перекладач, а до того ж письменник. Що було первинно для вас?
- Первинною була й залишається поезія, перші мої вірші були опубліковані в районній газеті в підмосковному Пушкіно за два роки до вступу до ИНЯЗ, де я почав вивчати іспанську і до кінця навчання захопився перекладом. Але літературне ім'я спочатку мені здобули, звичайно, переклади поезії. Так що я асоціюються у деяких з поняттям «поет-перекладач». На цю тему дотепно обмовився Олександр Големба: Поет-перекладач звучить як злодій-рецидивіст. З того часу пишуть і говорять - «поет і перекладач». Але керівники Спілки письменників все одно тримали нас за «рецидивістів», заявляючи, що вони, мовляв, пишуть «зі своєї голови», а ми нібито «з чужої». Видавництво «Радянський письменник» мою першу книгу віршів повертала мені два рази з резолюцією «вірші гарні, але потребують доопрацювання», що в перекладі означало: «раніше, ніж через три роки, щоб духу твого тут не було». Моя перша книга «Покинутий сад» вийшла з великим запізненням. Ранні вірші в ній датовані 1955 роком, а останні - 1999-му. Але всі роки я публікувався в журналах, а в перекладі на іспанську мої книжки вийшли в Іспанії, Мексиці та в Перу.
- Як склалося, що ви зайнялися іспанською мовою?
- У Іняз для тих, хто хотів змінити мову (у школі я вчив німецьку), пропонувалися італійська та іспанська. На відміну від Євгена СОЛОНОВИЧ, доброго мого друга, чудового італьяніста, я вибрав іспанська. Жартую іноді: У тебя одна Італія, старовинна Далмація і шматочок Швейцарії, а у мене - двадцять країн іспанської мови не тільки з діалектами, але і з потужними привнесення африканських та індіанських культур. На мій вибір вплинуло, мабуть, дитяче романтичне сприйняття - Громадянської війни в Іспанії і те, що в 1939 році, коли я відпочивав в «Артеку», туди привезли іспанських дітей.
-Як ви вибираєте авторів, яких будете переводити?
- Це ті автори, що заворожують при читанні. Ти хотів би поділитися радістю від прочитаного з друзями, так адже для цього треба перевести текст. Залишаючи осторонь замовлені роботи, саме обрані по любові - найкращі. І часто залишаються лежати на столі саме вони. До цих пір у мене не опублікована п'єса Федеріко Гарсіа Лорки «Мар'яна Пінеда» і близько ста його віршів, дві книги Хуліо Кортасара, десятки оповідань і віршів Борхеса. Це лише відомі імена.
- Перекладається від впливає на ваші вірші?
- Вплив іншомовного поета чи прозаїка, який захопив тебе при читанні, увійшов у твоє свідомість і переказав твоїм пером, благотворно. Як вплив російського письменника. Так приголомшили мене свого часу Інокентій Анненський, Анна Ахматова, Осип Мандельштам. Часом, написав вірш, задумаєшся: начебто це вже десь було. Одне ліричний вірш я почав так: «Люблю тебе, не відаючи сорому ...». Потім кинувся, це ж ахматовське «ростуть вірші, не відаючи сорому». Цю початкову строфу я викинув. Позбутися від подібного комплексу допомагає думку Михайла Михайловича Бахтіна про те, що «чуже слово повинно перетворитися на своє-чуже (або в чуже-своє)». Все вже сказано іншими. Проте новизна - у неповторній сутності кожного нового досвіду, твого досвіду, а не запозиченого, і якщо творчо сприймати світ, у тому числі ідеї і слова, то це і стане твоїм неповторним «своїм-чужим». Всі переходить з одного в інше. Два десятки років тому я сформулював для себе це як арт-концепцію «Trans / форм», засновану на теорії і практиці літературного перекладу, прийоми якого застосовні в будь-яких жанрах мистецтва. Інші режисери і актори не здогадуються, що вони перекладачі п'єс на мову сцени. А «Вавилонська вежа" Пітера Брейгеля-старшого - не переклад чи слів з Біблії? Всі переклад: навіть мова - з мови думок.
- Адже ви були знайомі з письменниками та поетами, яких переводили? З Кортасар, наприклад.
- Кортасара я бачив тільки раз на одному конгресі в Польщі. Його зріст був метр дев'яносто три, і, кажуть, він весь час додавав у зрості, є такий феномен. Першим з цієї своєї висоти нахилився і підняв хустку дівчини. Був делікатний у поводженні. Грассіровал. У ньому вгадувалося щось дитяче. Пізніше я прочитав його визнання, що у нього немає ностальгії за дитинством, оскільки воно його так ніколи і не покидало. Мало хто знає, що знаменитий фільм Антоніоні Blow-Up знятий за оповіданням Кортасара «Слина диявола». Я запитав, як він ставиться до розбіжностей фільму і розповіді. Він відповів, що Антоніоні в телефонній розмові, здається, попросив дозволу скористатися тільки ідеєю розповіді, і Кортасар дозволив йому це. Я подарував Кортасар тільки що вийшов тоді альбом «Зірки і смерті Хоакіна Мурьєта», і він прислав мені з Парижа листа зі словом «Здорово!» - Звичайно, на іспанській, - що в даному випадку я відношу в основному на рахунок феноменальною музики Олексія Рибникова , адже моє російське лібрето Кортасар зрозуміти не міг. Хоча згодом, у перекладі на іспанську, воно було оприлюднене в Мексиці.
- Як, до речі, виник задум Зірки і смерті Хоакіна Мурьєта?
- Всі ми вболівали тоді «Ісусом Христом - суперзіркою» Ллойда Уеббера і Тіма Райса, хотілося зробити щось не гірше. Зірку і смерть я написав за мотивами нерудовской драматичної кантати, яку за кілька років до цього переклав. Сама кантата йшла в Ставропольському театрі в постановці Валентина Ткача з музикою Бориса Ричкова. Олена Камбурова співала тоді на естраді фрагменти з неї. Була саме час військового перевороту в Чилі, з яким збіглася смерть Неруди. Несподівано Марк Анатолійович Захаров попросив переробити цю кантату на лібрето для музичної вистави. У Неруди жіночий і чоловічий хори лише розповідають про Мурьєта і його нещасної Терес, а самі герої не з'являються. Але драматичний театр не лекторій. До того ж кантата написана як би «неросійськими віршами». У перекладі я намагаюся не подсюсюківать масового читача ерзацами а ля рюс. А тут потрібен був текст не химерний, ясний: адже театральне дійство не можна зупинити і перечитати. Я і раніше писав п'єси у віршах. Незадовго до цього закінчив віршовану драмопісь «Без Царя в голові» по «Історії міста Глупова» Салтикова-Щедріна і трудився над віршованим перекладанням «Було чи не було ...» за романом Булгакова «Майстер і Маргарита». Театр «Ленком» мав у своєму розпорядженні обожнюваним молоддю рок-ансамблем «Аракс» Юрія Шахназарова, і Марк Анатолійович надумав створити в театрі рок-напрямок.
Цю першу в Росії рок-оперу написав Олексій Рибніков. Марк Анатолійович разом з постановником рухів Андрієм Борисовичем Дрозніним створив лаконічний і точний, як удар в щелепу, спектакль. Тривав він разом з перервою і тістечками всього лише годину десять секунд але виходили глядачі здогадувалися про це, хіба що подивившись на годинник. У тому й фокус театру у віршах, як я визначаю цей жанр, в якому написав вісім п'єс-лібрето, остання - «Знову на дні» за мотивами самі розумієте Кой-кого. Це речі з ритмічними лейтмотивами і мовними характеристиками, точними метафорами, які економлять короткий час театральної вистави. Мова тут йде про дієвість на сцені природної поетичної мови, про тексти, з яких витягуються мізансцени і вся дія. Я називаю це стіходействіем. На відміну від мюзиклів, де прозові бесіди розбавляються зонги, часом ніяк не пов'язаними з сюжетом. Більш того, висловлю одну крамольну думку: мої п'єси-лібрето можуть обходитися і без музики. Деякі мої роботи, що йшли в театрах, до цих пір не опубліковані, і я підготував до видання антології, куди крім восьми робіт включив есе - освідчення в коханні цього жанру.
- Чим відрізняється ваша п'єса від нерудовской кантати?
- Слово «зірка» замість «сяйво», по-іспанськи fulgor, як це в Неруди, при перекладі кантати було не бозна-якою знахідкою, але воно дуже допомогло. Залишись в перекладі розпливчасте «сяйво» - не придумав би Зірка як іпостась Тереси і не стала б ця Зірка провідною мрією Хоакіна. Тоді і слово «смерть» не ожило б у персонажа Смерті з великої літери. До того ж нерудовская кантата загострена на класовій боротьбі. Думаю, моя п'єса-лібрето, при глибокій повазі до нерудовскім поглядам, швидше обернена в бік загальних екзистенційних проблем.
- Кажуть, цензура поставилася до вашої речі з пристрастю ...
- Вистава загортали одинадцять разів. Там же я написав «виправляв швидше папери і гайда!», Не вкладаючи в це сенс, який побачили окаті цензори. Запитували: куди - гайда? Вимагали посилити тему батьківщини та расову дискримінацію в Каліфорнії. І прибрати повій з таверни «колотнеча». І ще посилити заклик до боротьби чилійського народу! Что-то там тимчасово підсилили і прибрали, але незабаром відновили. «Платиш гроші і бери, це три!»
- У Зірки і смерті завидна доля.
- Рекордна: 1050 тільки ленкомівських вистав у Росії і в зарубіжних гастролях, кінофільм Грамматікова, альбом з двох платівок тиражем два мільйони, лялькові вистави і навіть балети під музично-текстову «фанеру». А з початком перебудови - піратські касети та диски та музичні вистави, які виходили без мого відома. Зате як підбадьорюють слова невідомого автора в Інтернеті: «Суспільству - рекомендую Зірку і смерть Хоакіна Мурьєта. Досить пружна річ в усіх відношеннях, Рибніков постарався, так і громадянин, який написав лібрето, теж ».
- Чому ви взялися переводити Есківель?
- Цей переклад мені замовили. Я був кілька разів в Мексиці, дуже люблю цю країну. Роман дуже смачний, у ньому кожна глава передує рецептом мексиканського страви. У розділі «Перепелиці в пелюстках троянд» героїня, уколовшісь шипом, впустила краплю крові у що готується страва, і її сестра, скуштувавши його, запалала любовним почуттям до незнайомого чоловіка. Для нас це магічний реалізм, а для латиноамериканців - просто реальність, це те, які почуття вони відчувають, торкаючись, пробуючи, чуючи, дивлячись. Це дісталося їм від індійських предків. Додаткову славу книзі приніс фільм, поставлений за мотивами роману її тодішнім чоловіком Альфонсо Арау. Заголовок роману було перевести непросто. Дослівно по-іспанськи це «Як вода для шоколаду». Я в Літінституті наводив цей маленький приклад, коли говорив зі своїми студентами про текст і контекстах. По-перше, для будь-якої західної людини слово «вода» тут асоціюється з окропом, а шоколад - з порошком какао, який заварюють. По-друге, це приказка, приблизний сенс якої «На точці кипіння». Але пропала б якась смуглость, от і спало на думку «Шоколад на крутому окропі». Цікаво, що епіграф-приказка до цього роману «До столу і в ліжко варто лише покликати» як би сам себе переклав, так як рима «ліжко» і «покликати» дивним чином збігається з іспанською римою cama і llama. Я дуже люблю перекладати приказки і сам пишу так звані краткоречія, одне з яких належить до написання будь-якого тексту: «Правильно виконана думка не вимагає багато слів».
Платиш гроші - і бери, це три!
Павло Грушко - поет, перекладач, автор двох книг поезій «Покинутий сад» і «Обійняти кролика». Його вірші в перекладі на іспанську опубліковані в Іспанії, Мексиці і Перу окремими збірками. Лауреат золотої медалі за жанром поезії «Альберіко Сала» (Італія). Широку популярність придбала одна з його восьми п'єс у віршах - «Зірка і Смерть Хоакіна Мурьєта» за мотивами твору Пабло Неруди. Перекладав з іспанської таких видатних поетів і прозаїків, як Гонгора, Кеведо, Гарсіа Лорка, Хіменес, Ернандес, Неруда, Борхес, Кортасар, Ніколас Гильен, Елісео Дієго. Був учасником міжнародних симпозіумів та міжнародним членом журі за жанром поезії на Кубі і в Панамі. До недавнього часу керував творчим семінаром в Літературному інституті ім. Горького.